Від польського свята грибів до власної ферми у Вінниці — 17 років роботи, зупинок, перезапусків і незламної наполегливості.
У 2007 році мене запросили до Польщі на свято печериць — в них є таке свято. Настільки приємно було бачити, як вони відносяться до грибної галузі.
При поверненні додому ми почали родиною планувати свій бізнес на грибах.
Я і два мої сини почали облаштовувати перший зал для вирощування печериць. На перший погляд все виглядало просто — але не тут то було.
Перші грибочки і справді росли як в народі кажуть «після дощу». Коли почалася зміна клімату — от тут ми і зрозуміли, що для грибів потрібна постійна температура, вологість, СО₂, pH і багато інших речей, з якими ми не були готові стикнутись.
Були моменти зупинки і знову запуску. Ми спробували ще раз і ще раз. Кожен цикл вчив нас чомусь новому — автоматика клімату, технологія субстрату, ритм хвиль врожаю.
На початку війни довелось зупинятися — торгівлі не було, як і у всіх сферах. А гриб — це продукт, який довго не зберігається.
Було прийнято рішення роздати всю продукцію людям: кухням, які працювали на благо і допомагали переселенцям, в благодійні організації. Роздали всю продукцію.
Але людям потрібна робота, і продукт харчування повинен бути у людей на столі. Ми знову рушили вперед — знову зробили закладку сировини і почали працювати.
На даний момент вирощуємо близько 30 тонн печериць на місяць.
Наші покупці: ринки Вінниці та області, мережі магазинів та супермаркети, консервні заводи. І на постійній основі — передаємо грибочки на ЗСУ.